Волинське Полiсся – це край унiкальний природним феноменом Середньої Європи. М'який цiлющий клiмат, прозорi озера, в яких повно риби, розлеглi луки та лiси, а в них - безлiч звiрини та птаства. З давнiх-давен охочих оселитися тут нiколи не бракувало - адже жили усi добре, в достатку.

Урочище Нечимне

 Казкове лісове озеро в урочищі Нечимне, що надихнуло Лесю Українку на створення невмирущої драми-феєрії "Лісова пісня”, розташоване неподалік села Скулин Ковельського району. Леся відвідала озеро декілька разів, "а в садибі дядька Лева жила два літа і навіть навколо хати насіяла квітів”. Враження були настільки сильними, правдивими і химерними, що не давали спокою протягом усього життя. Далеко від дому, в Кутаїсі, у 1911 р. вона пише свою лебедину "Лісову пісню”: "Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп'я та очерети, а в одному місці в яро-зелену драговину - то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім, по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах.  Саме озеро - тиховодне, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича, але не понура, - повна ніжної задумливої поліської краси». Урочище Нечимне - ландшафтний заказник, у 1980 році віднесений до категорії охоронних об'єктів, площа - 60 га.  Саме озеро невелике, глибину виміряти не можна, намул, що осідав віками, заповнює озеро і витісняє водорості та рибу. Береги вкриті заростями сфагніту та іншими болотними рослинами, серед яких є представники тундри, льодовикові релікти: береза низька і верба лапландська. Зростають рідкісні рослини: росичка англійська та круглолиста, шейхцерія болотна й осока дводомна. Поміж купинами моху заплелися тонкі гони журавлини, які восени вкриваються червоним намистом цілющих ягід, милують око білосніжні хусточки образків болотних. У багатьох місцях до води немає жодного підходу, настільки погрозливо опускається під ногами сплавина. Поза болотом озеро оточують березові, соснові, чорновільхові і дубові ліси. На південній території заказника трапляються прекрасні луки вкриті строкатим, дивовижним килимом поліських квітів. В урочищі Нечимне у 2000 році започатковано літературно-мистецький фестиваль «Лісова пісня».

м. Ковель

 Місто розташоване на річці Турія, за 65 км від автопереходу Ягодин-Дорогуськ та за 79 км від Луцька. Перша писемна згадка про Ковель датується 1310 ро­ком. У ній говориться про наро­дження у Ковелі майбутнього польського короля Казимира III. У 1850-1860 роках було споруджено залізницю Київ-Ковель-Брест, у 1873 році - Київ-Сарни-Рівне-Здолбунів-Ковель-Брест, у 1877 році - Ковель-Хелм. Місто Ковель стає залізничним центром Волинського Полісся, транспортними воротами царської Росії на Заході. Будуються кількаповерхові будинки, готелі, державний винний склад, тютю­нова фабрика, друкарня, дві лікарні, гімназії, міське і залізнич­не училища, відкриваються фотосалони. У місті часто бували члени родини Косачів, вони користува­лися послугами телеграфу та залізниці, зверталися до лікаря Модеста Левицького, купували ліки в аптеці Фрідріксона. Існує гіпотеза, що 1846 року у складі археографічної експедиції в місті перебував Тарас Шевченко, зробив замальовки церковних храмів сіл Вербка та Секунь.

У Ковелі здобув початкову освіту відомий історик, археолог, етнограф зі світовим іменем Олександр Цинкаловський. У 1901-1904 роках у міському училищі викладав малювання, креслення і чистописання художник Андроник Лазарчук, уродженець села Уховецьк Ковельського повіту. У роки Великої Вітчизняної війни Ковель був одним із найважливіших стратегічних пунктів оборони. У 1944 році чотири місяці точилися важкі бої за місто. 6 липня 1944р. Ковель було визволено від німецьких військ. Вшановуючи пам'ять про загиблих, на Меморіалі Слави пломеніє вічний вогонь. У лісах поблизу села Свинарин, на хуторі Вовчак, 1942 року було сформовано першу сотню Української Повстанської Армії. Сьогодні місто Ковель - один із найкрупніших залізничних вузлів України. Ковельський вокзал є унікальним зразком конструктивного рішення і включений до списку пам'яток архітектури. У місті функціонують санаторій матері та дитини «Турія», санаторій-профілакторій ВАТ «Ковельсільмаш». Славлять рідний край ансамбль пісні і танцю «Лісова пісня», вокальний ансамбль «Промінь», дитячий зразковий ансамбль танцю «Барвінок».

м. Любомль

 Перша згадка про Любомль належить до 1287 року. За свідченням літопису, це було улюблене місто князя Володи­мира Васильковича, з чим, очевидно, і пов'язано походжен­ня його назви «любиме місто», або «любе мені». У відомому ремісничому центрі виготовляли різні коштовні речі для церков, золоті та срібні оправи для ікон, хрести, кадила і витончені ема­леві вироби, які відправлялися до Києва і Чернігова. Волинсь­кий князь Володимир Василькович помер 1288 року у своєму улюбленому місті. У 1392 році польський король Владислав Ягайло збудував костьол Святої Трійці на городищі «Замчище», замок, три в'їзні брами, ратушу. Старе місто було оточене глибо­ким ровом і валами. Любомль першим на Волині в 1412 році одержав магдебурзьке право. В 1510 році збудована синагога, при якій пізніше виникла вища єврейська школа. У Любомлі народилася видатна українська актриса Наталія Ужвій, народний артист України Святослав Пікульський, письменники Ростисл Братунь і Лариса Черкащина.

Шацький національний природний парк

Волинь край мальовничих річок і замріяних озер, веселих джерел і зелених лісів. Тут в'юняться до повноводної Прип'яті Стир і Стохід, Турія і Вижівка. Виблискують вузькі полотна каналів. Химерним килимом розляглися ліси, по яких жовтими полосами звиваються дороги. То тут то там посеред лісової галявини чи із таємничого урочища зоріють голубі очі озер.

Шацькі озера розташовані на Волинському Поліссі. Тут близько 22 озер, загальна площа плеса яких сягає 70 кв км. Деякі, водойми з'єднані між собою протоками, каналами.

У кожному районі є чимало урочищ і окремих об'єктів, що мають велику наукову, історичну чи естетичну цінність. їх, згідно з рішенням виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів, беруть під охорону як пам'ятки природи місцевого значення.

Так нещодавно були проведені розкопки в урочищі Сад на околицях Шацька. Проаналізувавши знахідки, археологи висунули гіпотези про нове місцезнаходження літописного міста Рай, про нові межі Турово-Пінського князівства та нові сторінки життя середньовічного Шацька. Було знайдено цікаві й велемовні матеріали. Князівські печатки. На одній з булл - напис "дін-єсло-во”. Вона належить Святополку Ізяславовичу, князю, який правив у Турові в 1088-1093 рр. і який збудував київський Михайлівський золотоверхий собор, що став усипальницею. На іншій печатці чітко видно уривки слів "ан” та "ас”. Ймовірно, це слово «Анастасія». У Турово-Пінському князівстві була княгиня Анастасія. Можливо, знайдено печатку саме цієї княгині.

У ХІІ ст. місто перейшло до волинських земель, а вже в ХІІІ ст. згадується серед типових галицько-волинських міст. Володимир Василькович, племінник Данила Галицького, написав там свій заповіт. Де говориться, що синам передає усі свої міста, а сам Рай, не заповідає нікому! Та й в інших відомих науці князівських заповітах ніхто нікому Рай не передавав і не згадував про нього. Так як це місто могло бути княжою резиденцією, яку не можна було нікому передати.

Окрім печаток, знайдено львівські монети XIV ст. - другі в історії, що їх чеканили на території України. А потрапили вони в Шацьк на початку ХV-ХVІ ст., так як тут була митна контора, і найімовірніше, що ці монети - залишки якихось операцій з імпорту. Тобто львівські купці сплачували в Шацьку мито власною грошовою одиницею. Товари везли до Бреста, який до початку ХVІІ ст. був потужним торговим центром.

Цього року Шацьк готується відзначати 600-річчя від першої писемної згадки. Але можна стверджувати, що селище має на кілька століть поважніший вік. Якщо говорити про 1410 рік, то йдеться про Шацьк. А до того був Рай.

с. Згорани

Село Згорани розмістилося серед лісів і озер. За легендою, на цьому місці був густий ліс, який загорівся від блискавки. З часом на згарищі утворилося озеро і сюди прийшли люди «згоренці». Від них назва села - Згорани. У мальовничому куточку збудовано обласний дитячий санаторій. Групу живописних поліських озер - Велике і Мале Згоранське, Мошне, Горіхове, Лісне, Хмільне, Бабинець – з 1 грудня 1998 року віднесено до ландшафтних заказників загальнодержавного значення. Площа заказника становить 705,6 гектарів. На околицях с.Головне є джерельце, яке в найлютіші морози не замерзає і з якого бере початок річечка Нережа. Джерело, зване Поповою криницею, є одним із витоків повноводної річки Прип'яті. Неподалік с.Нудиже, в урочищі Провалениця, де неодноразово провалювалася худоба і техніка, б'є цілий каскад джерел із диво-водою,   температура якої постійна в усі пори року + 14 градусів за Цельсієм, має вміст срібла і є надзвичайно чистою. Систему джерел оголошено гідрологічною пам'яткою.

с. Світязь

Озеро Світязь - найбільше і найглибше озеро природного походження в Україні. Світязь чимось схожий на море, у вітряну погоду хвилі тут досягають півтораметрової висоти.

Розташований Світязь неподалеку смт Шацьк. Входить до групи Шацьких озер. Озеро Світязь живлять артезіанські джерела. Вода тут надзвичайно прозора і м'яка. У сонячну погоду дно видно на кількаметровій глибині. Площа Світязя становить 2622 га, довжина 9225 м, ширина 4000 м, максимальна глибина - 58,4 м, середня глибина - 6,9 м.

 Є у Світязя дивовижна приваблива сила. Слід увійти до його кришталевої води, як душа наповнюється світлою радістю. Майже уздовж всієї берегової смуги озера ростуть ліси. У літній час тут можна удосталь надихатися напоєним ароматом хвої повітрям. 

Утворилося воно після відступу дніпровського льодовика на Поліссі. Льодовик з півночі підпирав його, не давши воді стікати вниз. Озера розглядаються ними як релікти, тобто залишки цього гігантського водоймища, западини якої з часом поглибилися вимиванням вапняків підземними потоками.

Світязь – це Байкал. Звичайно, масштаби не ті, але і тут глибини досить істотні. Коли човен перетинає шлях від затоки Бужні до пулемецького берега, тримаючись ліворуч острова, то щемить душа тривогою, відчуваючи під собою темні бездонні води Голоднецької тони – 32м.

Біля берегів, особливо в районі Гряди, Світязь переважно мілкий. Можна пройти півтори сотні метрів, аж поки вода досягне грудей. У безвітряну пору вода прогрівається швидко і тому тут з радістю відпочивають батьки з дітьми. 

Вивчаючи природу Шацького Полісся, ви неодноразово почуєте легенду про озеро Світязь. Так колись замість озера був замок. Його господар разом з військом допомагав боронитися сусідові, а свій замок лишив без охорони. Вороги скористалися цією ситуацією і оточили замок. Донька господаря почала благати Небо, щоб замок і незахищені мешканці його не дісталися нікому. Тоді земля поглинула твердиню. Замість неї з'явилося озеро, на берегах якого росли дивної краси квіти. Розлючені вороги почали рвати ці квіти, але одразу їх настигала страшна смерть.

У вартість екскурсії входить:

- перевезення;

- екскурсійне обслуговування;

- страхування.

Запис на екскурсію за контактами:

 тел. 72-71-98

                                    http://vturyzm.com.ua